НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ "КИЇВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ"
Мистецтво XIII-XVII ст.
Колекції Національного музею “Київська картинна галерея” належить дуже цінна збірка взірців давньоруського мистецтва (ХIII-ХVII ст.). Це, передусім, – ікони та твори декоративно-ужиткового мистецтва.
Мистецтво в Давній Русі, як і в усій середньовічній Європі, розвивалося в річищі християнського світогляду, сприйнятого в Х ст. Київською Руссю від Візантії. Давньоруські іконописці володіли системою художніх засобів, заснованою на умовно-площинних прийомах зображення людських фігур і предметів. Завдяки бездоганній гармонії фарб і ліній, дивовижній чіткості композиції, бездоганному відчуттю ритму вони створювали вічний ідеальний світ, недосяжний для повсякденного життєвого погляду і відкритий лише для духовного споглядання.
Мистецтво XVIII ст.
ХVIII ст. – час великих перетворень, руйнування традицій та давніх підвалин, пов’язаний з реформами Петра І. Вони охопили всі царини соціального, громадського та політичного життя Російської імперії. Зазнало радикальної трансформації й образотворче мистецтво, набувши яскраво вираженого світського характеру.
З утвердженням світської культури відбулося формування нових жанрів живопису, невідомих за часів Давньої Русі: історичного, батального, портретного, пейзажного, побутового, натюрморту та ін.
Упродовж усього століття найуспішніше за інші жанри розвивалося мистецтво портрету. Воно відбило нове розуміння людської особистості та породило ціле сузір’я яскравих імен. Адже недарма цей період називають ще століттям портрету. Твори саме цього жанру переважають у колекції музею, до якої, зокрема, належить першокласна збірка полотен видатних портретистів, уродженців України Д.Г. Левицького та В.Л. Боровиковського.
Мистецтво першої половини XIX ст.
Виняткова привабливість мистецтва першої пол. ХІХ ст. – доби, щедрої на великі культурні надбання та осяйні таланти, – полягає передусім у тогочасному прагненні до високих ідеалів.
Характерні особливості художньої культури Російської імперії першої пол. ХІХ ст. формувалися під впливом значних історичних і суспільних подій. Антинаполеонівські війни, рух декабристів, розвиток громадської думки та філософські погляди 1840–1850-х рр. сприяли виникненню й поширенню нових напрямів у мистецтві, яке набуло, порівняно із ХVIII ст., зовсім іншого змісту.
Унікальним явищем культурного надбання першої третини ХІХ ст. стала творчість О.С. Пушкіна. Нові романтичні ідеали пушкінської доби найповніше втілились у портретному жанрі. До кола художників цього періоду, полотна яких представлені в експозиції музею, належать: О.А. Кіпренський, О.Г. Варнек, В.А. Тропінін, К.П. Брюллов.
Велику увагу привертають полотна геніальних митців О.А. Іванова та І.К. Айвазовського. Справжнім шедевром музею вважається етюд “Голови тремтячого” О.А. Іванова з серії підготовчих робіт художника до монументального полотна “Явлення Христа народу” (1837-1857). Серед творів пейзажного живопису вирізняється репрезентативна збірка полотен всесвітньовідомого художника-мариніста І.К. Айвазовського.
Мистецтво другої половини XIX ст.
Розвиток мистецтва др. пол. ХІХ ст. тісно пов’язаний з історичними та політичними подіями в тогочасній Російській імперії, зокрема, з посиленням народно-визвольної боротьби, особливостями життя країни у пореформений період після скасування кріпацтва у 1861 р., впливом критичної публіцистики та реалістичної літератури. Художня культура тієї доби також зазнала великого впливу політичних революційних ідей.
Саме в цей час, у 1860-1880-х рр. у мистецтві утверджується метод критичного реалізму, головною ознакою якого стало розширення сфери відображення життя, звернення до буденних, іноді негативних явищ сучасності.
Музейна експозиція надає можливість ознайомитись, як із загальним реалістичним і демократичним напрямком образотворчого мистецтва, так і з індивідуальними особливостями творчості багатьох визначних художників того часу: В.Г. Перова, М.М. Ґе, І.М. Крамського, М.О. Ярошенка, В.В. Верещагіна та ін.
Мистецтво кінця XIX-початку XX ст.
Мистецтво межі ХIХ–ХХ ст. – один із найцікавіших і найбільш своєрідних духовно-культурних феноменів на теренах колишньої Російської імперії. Це був час блискучого розквіту всіх царин творчої діяльності, який характеризувався переходом від застарілих принципів реалізму до нових систем художнього мислення. Художнє життя епохи вирізнялося надзвичайною активністю, про що свідчить виникнення безлічі художніх угруповань й організація численних виставок, які демонстрували розмаїття естетичних напрямів.
Універсальність експозиційного ряду дає уявлення, як про окремі художні явища епохи, так і про яскраві творчі індивідуальності та представників різних об’єднань й течій, що прагнули оновлення мистецтва на зламі ХІХ-ХХ ст.: М.В. Нестерова, М.О. Врубеля, К.О. Коровіна, М.К. Реріха, К.А. Сомова та ін.
Мистецтво XX ст.
Мистецтво 1917 – поч. 1990-х рр. традиційно розглядають в контексті існування соціалістичної держави. На жаль, особливості колекції не дають змоги об'єктивно та у повній мірі показати, яким шляхом відбувалась еволюція мистецтва ХХ ст., формувалося його розмаїття і суперечливий характер. Проте глядач може скласти уявлення про основні тенденції розвитку, познайомитися як з окремими типовими роботами, так і з творчістю найвідоміших майстрів, імена яких представлені в музеї монографічними колекціями. В експозиції цього періоду представлені твори таких художників, як: К.Ф. Богаєвський, П.П. Кончаловський, О.О. Дейнека, О.М. Герасимов, В.В. Лебедєв, І.Д. Шадр та ін.
Мистецтво доби Радянського Союзу
Колекція творів мистецтва доби Радянського Союзу вирізняється розмаїттям стилістики, видів, жанрів і технік образотворчого мистецтва 1960-х – поч. 1990-х рр.
Ця збірка відображає шляхи розвитку образотворчого мистецтва у різних регіонах колишнього СРСР – нині незалежних державах.
До колекції, що формувалася протягом 1960-х – поч. 1990-х рр., увійшли твори художників різних поколінь та естетичних пріоритетів. Це – Л. Свемп, В. Озолс, С. Джяукштас, Т. Нариманбеков, Д. Байрамов, М. Асламазян, Л. Бажбеук-Мелик'ян, Д. Мирзашвилі, М. Савицький, М. Греку, Т. Яблонська, П. Оссовський, В. Стожаров та багато інших. Розквіт їхньої творчості збігся з процесом переосмислення національних, фольклорних традицій, з одного боку, та зацікавленням художніми практиками модернізму, розширенням арсеналу засобів художньої виразності й пошуком індивідуальної образно-пластичної мови, з іншого.
Колекція демонструє розмаїття стилістичних особливостей художніх шкіл різних регіонів, віддзеркалюючи феномен багатонаціонального радянського мистецтва.