Борис і Гліб. Середина XIII ст. Ця унікальна ікона – найдавніша пам'ятка в зібранні музею. Ймовірно, походить із Савво-Вишерського монастиря в Новгороді. Борис і Гліб – сини Київського князя Володимира, який хрестив Русь у 988 р. Після смерті батька їх було жорстоко вбито за лиходійським наказом їхнього зведеного брата Святополка, який захопив великокняжий престол. Канонізовані як мученики, Борис і Гліб стали першими православними святими.	Чудо Георгія про змія. Сер. XVI ст. Одна з найцінніших ікон музею, які надійшли з колишньої приватної збірки відомих київських колекціонерів початку ХХ ст. Варвари та Богдана Ханенків. В основу сюжету покладена церковна легенда про воєначальника римської армії Георгія, який жив в IV ст. у Малій Азії та був християнином. За часів імператора Діоклетіана його під тортурами примушували зректися віри. На іконі зображене одне з див, створене Георгієм після смерті, коли він врятував царську дочку.	О. П. Антропов Портрет імператриці Єлизавети Петрівни. 1755 Яскравий майстер портретного живопису Олексій Петрович Антропов (1716–1795) жив і працював у Петербурзі та Москві, брав участь в оформленні інтер’єру Андріївської церкви в Києві (з 1752 р. до 1755 р.). Там і був написаний один з варіантів парадного “Портрета імператриці Єлизавети Петрівни” (1755), в якому наявні всі атрибути парадності: імпозантна поза найяснішої особи, її вбрання, аксесуари.
Д. Г. Левицький Портрет письменника І.М. Долгорукова. 1782 Цей портрет – один з найкращих творів майстра. Вільними та м’якими рухами пензля живописець ліпить непривабливе, утім одухотворене обличчя вісімнадцятирічного прапорщика, майбутнього письменника. Ретельно й красиво написаний одяг, увесь портрет витриманий у дивовижній сріблясто-зеленуватій тональності.	Д. Г. Левицький Портрет великої княжни Олени Павлівни. 1791 У музеї зберігається низка творів народженого в Україні найвідомішого портретиста другої половини XVIII ст. Д.Г. Левицького (1735–1822). “Портрет великої княжни Олени Павлівни” належить до періоду творчого злету майстра. Дещо офіційний відтінок потрета не позбавляє образ дівчинки ніжності та чарівності.	В. А. Тропінін Портрет невідомої з книгою. 1837 Цей портрет характеризує Василя Андрійовича Тропініна як витонченого художника-колориста. У репрезентативному портреті відчувається увага автора до внутрішнього духовного світу дами, що позує.
В. А. Тропінін Портрет українського селянина. Кінець 1830-х – початок 1840-х рр. Творчість одного з найвидатніших майстрів портрета першої половини ХIX ст. В.А. Тропініна (1776–1857) представлена в збірці музею повніше за інших. Багато років він жив в Україні на Подолії, де був кріпаком графа І.І. Моркова. Саме тоді художник стикнувся зі світом трудового селянського життя. “Портрет українського селянина” – один із типізованих народних образів, в якому передане глибоке розуміння народного характеру.	І. М. Крамськой Портрет селянина з вуздечкою. Мина Мойсеєв (1883). Це найвідоміший твір художника, теоретика образотворчого мистецтва, одного з ідеологів і керівників Товариства пересувних виставок (1870) Івана Миколайовича Крамського (1837– 1887) у збірці музею. Мина Мойсеєв, реальний персонаж, привабив художника своїм природним розумом, душевною красою та кмітливістю. На основі попередньо зроблених етюдів майстер відтворив у образі чоловіка узагальнений народний тип.	І. К. Айвазовський Афінський Акрополь. 1883. Протягом віків Афінський Акрополь надихав художників і поетів своїм ідеальним природним ландшафтом і архітектурною своєрідністю. Іван Костянтинович Айвазовський (1817–1900) поєднав у своїй картині зображення античних колон і величного Парфенону з буденною течією життя мешканців міста. Вид на пагорб Акрополя здається чарівним видінням. Храм здіймається над усім простором, наче витає на тлі гір і прозорого неба в рожево-золотистих відблісках світила, що сходить.
	Вид на острові Валаамі І. І. Шишкін. 1858. Полотно, олія. Даний твір – рання академічна робота майстра. Кожна деталь зображеного краєвиду прописана Шишкіним максимально точно, адже в основу його художньої манери було покладене вивчення натури, об'єктивне відтворення її неповторної краси. Художник умів побачити непомітне, знайти незвичайне в повсякденному, почути звук тиші.
	І. І. Шишкін "Среди долины ровныя..." (фрагмент). 1883. Полотно, олія.	На півночі дикій... І. І. Шишкін. 1891. Полотно, олія Картина була задумана і створена в процесі роботи над ілюстрацією для ювілейного видання творів видатного поета М.Ю. Лермонтова. У назві картини використаний перший рядок вірша Генріха Гейне, який пізніше переклав з німецької М.Ю. Лермонтов.
	Перший сніг І. І. Шишкін. 1875. Полотно, олія. Картина свідчить про творчу зрілість майстра. Попри те, що лірика не була його стихією, він віддав їй належне. Насправді, даний твір дуже “шишкінський”, бо присвячений темі лісу. Водночас він стоїть осібно з-поміж інших робіт, оскільки в ньому відбився, здавалося б, непритаманний художнику стан, близький “зневірі” картин його колег 1870-х років. Реалізм Шишкіна досяг тут свого апогею.	Три царівни підземного царства. 1884 В. М. Васнецов. 1884. Полотно, олія. Ця велика за розмірами картина дуже живописна і сприймається як монументальне панно. Її первісний варіант (ДТГ) із ще двома роботами художник виконав, щоб прикрасити залу управління Донецької залізниці. На полотні зображений момент з казки, коли, визволивши з підземелля прекрасних царівен, брати Івана перерізають мотузку, залишаючи його в підземеллі, засліплені заздрістю до успіху брата.
		Дівчинка на тлі перського килима. М. О. Врубель. Дівчинка на тлі перського килима. 1886. Полотно, олія. У Києві Михайло Врубель багато працював з натури, створюючи роботи різних жанрів. Один з найкращих творів київського періоду – композиційний портрет старшої доньки власника Центральної київської позичкової каси Г. Дахновича.